Тернопільський обласний художній музей

22.10.2009 | Автор: | Категорія: Музеї

вул. С. Крушельницької, 1  м. Тернопіль, 46001 тел. (0352) 52-80-72(директор), (0352) 25-48-40

e-mail: toxm@ukr.net

Режим роботи: щоденно з 10.00 до 18.00 год. без перерви; Вихідний день – субота

Неділя – день безкоштовного відвідування музею.

 Директор — Дуда Ігор Микитович

Головний зберігач — Войтович Оксана Миколаївна

 Переглянути на карті→

З історії музею

Тернопільський обласний художній музей було засновано розпорядженням облвиконкому від 01.05.1991 р. на базі колишньої Картинної галереї, одного із відділів Краєзнавчого музею. Фактично новостворений заклад культури почав діяти з 1 червня. На той час це був третій державний музей в області.

Після вирішення організаційних, юридичних і кадрових проблем 9 серпня у виставковій залі влаштовано першу виставку картин Андрія Петрика (1919-1990), У жовтні в двох інших залах відкрилася для огляду постійно діюча експозиція творів українського і зарубіжного мистецтва. Художньому музею було передано 552 твори образотворчого мистецтва, згодом додано ще 139.

Проте Художній музей має давнішу історію. Його родовід починається від Регіонального Подільського Музею, відкритого 13 квітня 1913 р. в чотирьох залах Товариства Народних Шкіл (ТНШ) по вул. С. Качали, 1-2. Засновником музею був проф. Станіслав Сороківський, довголітній голова управи ТНШ. Він також опрацював перший путівник по музею.

Серед експонатів музею були твори професійного малярства і пластики, килими і вишивки, стильова порцеляна, монети, оригінальні документи. Під час Першої світової війни росіяни знищили колекцію.

Зруйноване приміщення у 1925 р. було відновлене. Музейна збірка збільшилася. Вона мала регіональний характер і складалася з 4-х розділів: історичного, етнографічного, сучасного мистецтва (художні промисли) та природничого. З-поміж експонатів мистецького розділу виділялися колекції медалей і пам’ятних відзнак, порцеляни і скла; гравюри, акварелі, олійні картини, різьба. На Тернопільщині зібрано гончарні вироби народних майстрів, одяг, килими, великодні писанки і витинанки. Історик д-р Л. Фінкель заповів цінну книгозбірню, яка склала основу музейної бібліотеки. Друге відкриття музею відбулося 9 листопада 1930 р. Тоді ж видано новий путівник по музею.

Восени 1939 року Регіональний Подільський Музей нова влада реорганізувала у Тернопільський історико-краєзнавчий музей. Фонди музею поповнилися багатьма творами живопису, скульптури і графіки Західної Європи ХVІІ-ХІХст. з націоналізованих колекцій графів Потоцьких і Козєбродских.

Музей відновив свою діяльність 15 липня 1945 р. На початку 1960-х років радянська влада почала масово закривати храми. Таким чином, у музейних збірках опинилися ікони, різьба і стародруки, у т.ч. барочні барельєфи Й.-Г. Пінзеля з Бучача.

Збірка творів Краєзнавчого музею склала основу Картинної галереї, відкритої 6 травня 1978 р. у колишньому Домініканському костьолі. Значну допомогу в організації галереї надали провідні музеї України та Дирекція художніх виставок СХУ. Завідував нею ігор Ґерета, який підготував путівник (Львів, 1981). У січні 1986 р. Картинну галерею перевели у нинішній павільйон-прибудову до житлового будинку. Його торгові приміщення поспішно пристосували під виставкові зали. Останніми роками галерея постійної експозиції не мала, займалася організацією виставок.

Основні фонди Художнього музею у 1999р. складали 1583 експонати. Після приєднання Почаївського музею їх стало 38397. Музейна збірка доповнилася творами декоративно-ужиткового мистецтва. Від часу заснування ведеться збір та опрацювання науково-допоміжного фонду, архіву та бібліотеки з мистецтва. Перші два роки збірка збільшувалася за рахунок закупки творів у художників і приватних осіб, а відтак виставкової діяльності, подарунків мистців і колекціонерів. Окремі фонди складають праці та документальні матеріали А. Петрика (49 картин), Д. Шолдри (50 картин), А. Малюци (92 твори).

Зала 1. Мистецтво України

Зал українського мистецтва поділений на три секції. У першій подано малярство, різьбу і графіку Галичини XVII ст. та сакральне мистецтво XIX — початку XX ст. Тут представлені оригінальні твори українського бароко середини XVIII ст.: різьблені барельєфи Й.-Г. Пінзеля («Подорож до Еммаусу», «Царські врата»), дерев’яна пластика А. Осинського («Св. Апостоли Петро і Павло»), парсунний «Портрет Миколая Потоцкого», «Св. Миколай», стародруки з гравюрами Й. та А. Гочемських, Н. Зубрицького, А. Козачківського.

Й.-Г. Пінзель З ними тематично пов’язані ікони XIX — початку XX ст., зокрема «Ісус Христос», «Бог-Отець, Пресвята Богородиця з малим Ісусом та святими». Українські майстри збагатили іконопис новими виражальним засобами, а в канонічні релігійні сюжети вдихнули реальне життя. Барельєфи Пінзеля — справжні музейні перлини, які мають світове значення.

Друга половина XIX — початок XX ст. — час розквіту українського мистецтва. Про творчість пейзажистів С. Васильківського, П. Левченка, М. Пимоненка дають уявлення ліричні етюди-мініатюри. В експозиції подані регіональні школи: київська, львівська, закарпатська. «Пейзаж» І. Труша — поетичний закуток старого садка, а «Собор св. Юра» — улюблений архітектурний мотив О. Новаківського. Краса Карпат відображена в картині Ф. Манайла. Різночасові й різні за манерою виконання твори киян: К. Трохименко «Місяць над Дніпром», М. Хан «Перед бурею», М. Глущенко «Поезія берізок». Поряд жанрова картина Т. Яблонської та портрет роботи С. Григор’єва. Творів М. Бойчука, уродженця Тернопільщини, музей не має, проте засади «бойчукізму» відчутні в картині «Козак Мамай» О. Кравченка, його учня. Зацікавлення у глядачів викликає розповідальне полотно Д. Нарбута «Сорочинський ярмарок». На стенді з творами графіки звертають увагу гравюри В. Заузе, М. Дерегуса і Н. Хасевича. Скульптуру репрезентують портрети роботи Д. Крвавича, Г. Кальченко.

В останній секції розміщені твори мистців, які народилися або працюють на Тернопільщині. Тут представлені картини А. Манастирського, О. Шатківського, П. Обаля, гравюри О. Кульчицької, Л. Левицького, Я. Музики уродженців області, які жили у Львові. Паралельно можна ознайомитися із творчими здобутками сучасних живописців Тернополя (А. Ткаченко, Д. Шайнога, С. Ковальчук, С. Нечай, Я. Новак, Б. Ткачик). Дозволяють порівняти різні напрямки скульптурні роботи І. Сонсядла, І. Мердака, В. Лупійчука, Я. Бурди. Окремий розділ складають твори мистців української діаспори, що мають національне і світове значення: скульптура М. Паращука, графіка Я. Гніздовського. живопис А. Малюци, Д. Шолдри, Х. Куріци, Б. Титли.

Зала 2. Зарубіжне мистецтво

Музейну експозицію продовжує західноєвропейська графіка, у свій час передана Ермітажем із Санкт-Петербурга. За браком місця графічні листи експонуються у переході до зали. Розділ розпочинає офорт із циклу «Види Риму» відомого італійського мистця XVIII ст. Д. Піранезі. Витончені психологічні зарисовки сучасників бачимо у літографіях француза П. Гаварні. Технічною досконалістю відрізняються листи репродукційної графіки з картин майстрів Італії, Німеччини, Франції.

Чільне місце в залі займають полотна польських живописців Ф. Лампі («Весталка»), Ю. Фаллата («Повернення з полювання»), Ю. Меґоффера («Співачка»), Є. Коссака («Повстанець»). Відомо, що автор картини «На жнивах» В. Щепанік до війни жив у Тернополі.

Малярство Росії представлене пейзажами «передвижників» І. Шишкіна, М. Клодта, А. Кисельова. «Портрет старої» В. Маковского є етюдом до більшої картини «Очікування». Окрема стіна виділена для творів релігійного живопису невідомих майстрів Австрії, Німеччини, Італії. Великий образ «Христос в Еммаусі» (1863 р.), що поступив із церкви с. Криве Підволочиського району, — одне з останніх надбань музею.

Кращі риси італійського Відродження втілює картина «Муки святого». Привертають увагу ілюзорний натюрморт «Симфонія» (1753 р.), досконалий «Портрет молодого чоловіка» невідомого автора.

Французьку школу представляють два твори на міфологічні теми і класичний пейзаж середини XVIII ст. Про мистецтво Чехії дають уяву картини мистців кола П. Брандля «Навчання рахунків» і «Портрет чоловіка з монетами». Експозицію доповнюють теракотова статуетка ангела, погруддя хлопчика (автор П. Біліньскі) та бронзова копія голови Венери Мілоської.

Меморіальна зала Д. Шолдри

В 1993—1995 рр. у музеї працював мистець і реставратор із Нью-Йорку, уродженець Тернополя, Діонізій Шолдра (1925—1995). У березні 1944 р. він покинув місто і виїхав на Захід. У 1950 р. емігрував до США, де був прийнятий в члени Об’єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА). Малярство і реставрацію студіював в Університеті Інсбрука (Австрія) та Віденській Академії Мистецтв. У 1965 р. повернувся до Нью-Йорку, де працював у реставраційній майстерні, а згодом відкрив власне ательє.

Його праця реставратора продовжилася в Тернополі, куди він повернувся назавжди після двох відвідин в 1991 і 1992 роках. Д. Шолдра заклав основи реставраційної справи в музеї, реставрував картини «Співачка» Ю. Меґоффера, «Портрет старої» В. Маковского, провів консервацію десятка творів західноєвропейського мистецтва, що нині знаходяться в постійній експозиції.

Д. Шолдра подарував Художньому музею 50 своїх картин. Частина з них виставлена для огляду в Меморіальній залі. У травні 1994 р. була влаштована виставка творів Д. Шолдри в «Золотій залі» Українського Фонду культури в Києві. Типовим для мистця є мотив високого неба і поламаних самітніх дерев («Самітнє дерево», «Туга», «Після буревію»). Дерева символізують його поламане життя і долю мільйонів українців, обпалених світовою війною, емігрантів, які були змушені покинути Батьківщину.

В столах виставлені особисті речі майстра, інструменти, якими він користувався, реставраційні матеріали, які привіз з Нью-Йорку та Відня. В експозиції також знаходяться фотографії полотен, що зберігаються у приватних колекціях Австрії, США і Канади, фотографії відреставрованих ним картин, каталоги виставок, в яких брав участь. Персональна виставка творів мистця до 70-річчя від дня народження (жовтень 1995 р.) виявилася посмертною.

20 вересня 1998 р. на будинку по вул. Листопадовій, 8, в якому він жив і помер, встановлено пам’ятний знак Д. Шолдрі, а в музеї відкрито Меморіальну залу.

Важливе місце в просвітницькій діяльності музею займає організація виставок. Протягом 10 років тут було проведено біля 180 вернісажів індивідуальних і збірних, тематичних і книжково-ілюстративних, з фондів музею і в співробітництві з бібліотекою та обласним архівом. Традиційними стали виставки: Різдвяна — ікон (січень), Шевченківська (березень), Великодня — писанок і листівок (квітень), робіт учнів дитячих художніх шкіл Тернопільщини (травень). Популярністю серед тернополян і гостей міста користувалися виставки творів мистців української діаспори – Володимира Савчака (Австралія), Василя Курилика (Канада), Діонізія Шолдри, Антіна Малюци (обидва — США), о. Дмитра Блажейовського (Італія), графіки мистця УПА Ніла Хасевича, модерного живопису проф. Ольги Петрової з Києва, трикотажного одягу Оксани Будзик з Тернополя.

Музей переважно популяризував творчість сучасних художників Тернополя й області, Індивідуальні виставки живопису проводили М. Пазізін, С. Маковський, О. Федорів, Д. Шайнога, М. Кузів, М. Шевчук, Я. Василик, М. Николайчук, А. Ткаченко, В. Макаров, С. Львов; графіки — І. Яворський, Ю. Фьодоров, Я. Омелян, В. Окрутний; скульптури — І. Мердак, В. Прохоров, В. Лупійчук.

Крім образотворчого, влаштовувалися виставки декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема ґерданів Марії Бобик, вишивок Марії Варениці, Світлани Новосад, писанок Лесі та Юрія Цікало, Наталії Савенко, Стефанії Семців.

Проведено кілька фотовиставок — О. Глядєлова, М. Яновського, В. Бурми, газети «День» (Київ).

У Художньому музеї експонувалися твори світової класики: факсимільні офорти Рембрандта, комп’ютерні копії картин М. Реріха і Вермеєра Дельфтського. Надбанням широкого загалу ставали твори з приватних колекцій проф. Е. Бергера (графіка), Г. Герасимьонка (екслібриси), І. Гречка (писанки і листівки), І. Ґерети (графіка), Б. Климчука (живопис).

Географія привізних і пересувних виставок велика — Київ, Львів, Косів, Ужгород, Севастополь, Запоріжжя, Коломия.

Виставкова діяльність музею широко висвітлювалася в газетах, радіо і телебаченні.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1999 публікацій.

Коментарі (6)

  1. […] 1991 — організатор і директор Тернопільського обласного художнього музею. Співзасновник художньо-меморіального музею Л. […]

  2. […] — в Нью-Йорку (1972). Виставка творів Малюци відбулась у Тернопільському обласному художньому музеї (1998), де зберігаються ранні картини і графічні аркуші […]

  3. […] Тернопільський обласний художній музей 46003, м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 1 Тел.: +38 (0352) 25 48 40 E-mail: toxm@ukr.net […]

  4. […] «Стиль» (1996, м. Тернопіль). Співініціатор створення Тернопільського обласного художнього музею. Дружина Дмитра […]

  5. […] художньої школи (1990-96), головним зберігачем фондів Тернопільського обласного художнього музею (1996-2003), викладачем те­орії образотворчого мистецтва […]

  6. […] у Львівській галереї мистецтв (близько 40), Тернопільському обласному краєзнавчому музеї (15), Івано-Франківському художньому музеї (6), […]

Залишити відповідь