З історії Шумського районного будинку культури

27.05.2010 | Автор: | Категорія: Будинки та палаци культури

З історії Шумського районного будинку культури

Розвиток народної культури Шумщини досяг високого рівня у 20-30х роках, коли польський уряд всіма силами переслідував українські національні прагнення. Народна пісня, танець, легенда оберігали шумчан від поневолення. Сьогодні, можна сміливо сказати, що життя українського народу в тих роках – це період незупинної національної духовної праці в ім’я української держави. Прикладом того є створення у 20-30 роках різних гуртків і товариств, які несли в народні маси Українську національну духовну культуру.

У 30 роках в Шумську існував Народний дім, куди інтелігенція і молодь міста збирались на вечорниці, ставили п’єси, відзначали ювілейні дати і різні свята. Під керівництвом «Просвіти» тут пропагували українську мову, берегли і примножували красу, велич української пісні, несли людям палке Шевченківське слово, українську історичну драму.

У другій половині 40-х років осередком самодіяльного мистецтва в Шумську став відкритий у 1944 році клуб. На базі Шумського клубу проводились районні огляди художньої самодіяльності, драматичних гуртків, свята пісні та інше. З 1946 року завідуючим Шумським клубом працював великий книголюб, цілитель української пісні та усної народної творчості Стихальський Анатолій Степанович. У1950 році клуб перейменували у Шумський будинок культури, директором якого був призначений Анатолій Степанович.

В грудні 1950 року по селах Шумського району проводилась олімпіада художньої самодіяльності. Олімпіада проходила в селах району. Потім кращі колективи сіл звітували на районній Олімпіаді художньої самодіяльності перед жителями Шумська. У районній Олімпіаді брало участь 300 учасників художньої самодіяльності, у тому числі 30 із Шумська.

Неменше цікаво в рамках обласного свята пісні у Шумську 15 липня 1951 року  пройшло районне свято пісні. У ньому брали участь різні ансамблі, тріо, квартети, солісти, хорові колективи. Хороше враження на глядача справив хор жителів Шумська у складі 50 чоловік, яким керував художній керівник районного будинку культури М. Штойко.

23 грудня 1951 року в м.Кременці проходив обласний огляд художньої самодіяльності. В ньому брав участь драматичний колектив Шумського РБК, який складався із 20 чоловік. Через кілька років цей колектив переріс у самодіяльний театр.

З кожним роком популярність театру зростала. Виконавська майстерність акторів (а це були штукатур Володимир Васильович Табачук, вчитель Василь Михайлович Урбанський, художник Казимир Броніславович Сікорський, кочегар Микита Сергійович Бойко ), піднялись до рівня професійних майстрів сцени. І тому, 19 квітня 1963 року Міністерство культури УРСР присвоїло йому звання « Народного «. А звітував колектив п’єсою О. Корнійчука «Загибель ескадри «. Керівником колективу на той час був Василь Федорович Скрип’юк.

Наступного, 1964 року на республіканському огляді художньої самодіяльності за виставу «Оптимістична трагедія « Всеволода Вишневського театр був нагороджений дипломом І ступеня і Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

У 1967 році на республіканському огляді самодіяльного мистецтва за драму « Піднята цілина» він був відзначений бронзовою медаллю.

За 16 років свого існування театр радував глядачів такими виставами, як « За другим фронтом «, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Мартин Боруля» та інші.

Наприкінці 60 років на посаду режисера Шумського самодіяльного театру була призначена Ганна Данилівна Шмигель, яка в «Оптимістичній трагедії» в 1964 році вдало зіграла головну роль комісара. Наділена великими організаторськими здібностями, акторським талантом, талантом керівника – режисера Ганна Данилівна об’єднала у театрі людей різного віку і різних професій. Учителі і медики, культпрацівники і робітники , школярі й пенсіонери були активними учасниками сценічного мистецтва театру. Вона продовжила добру славу театру, закладену ще Скрип’юком В.Ф.. Першою роботою Ганни Данилівни була незакінчена Скрип’юком постановка за п’єсою В. Собка « Далекі вікна», головну роль в якій виконував Василь Дмитрович Нікітішин – на той час кореспондент районної газети «Ленінська правда «.А «Сувора повість» Ф. Вольного була самостійною роботою режисера, головну роль в якій зіграла, віддана душею і серцем театру людина – Ульянова Серафима Григорівна. Сотні кілометрів подолав клубний автобус з театром, приносячи радість жителям сіл району і області виставами «Суд серця» Л. Дмитерка, «Любов Ярова» Я. Галана, «А поїзд їде…» О. Азарха, «Дальня луна « С. Голованівського, « Гроза над Гавайями» О. Левади, «Ціною любові « О. Корнієнка. Не раз гучними оплесками глядачі зустрічали акторів театру Краєкського Т.І., Ковальчук О.М., Бабія М.Д., Арабського 1. Ф., Лотоцького ВД., Лотоцького В.Ф., подружжя Диско Ольгу Олександрівну та Володимира Панасовича. А на зміну їм прийшли Козій , Бойко І. І, Рабійчук Сергій, Штурма Наталя, Захожий Ігор.

У лютому 1953 року, після закінчення шестимісячних курсів, на посаду директора Шумського районного Будинку культури було призначено Савицького Мар’яна Михайловича В 1955 році його було визнано кращим керівником культбригади, яка провела виїзди із своєю програмою у кожне село району. З ініціативи Мар’яна Михайловича у 1954 році був створений духовий оркестр, який став його керівником. Слава про Шумський духовий оркестр лунала не тільки в нашому районі, але і за його межами. Творча майстерність його учасників та вміло підібраний репертуар, завоювали повагу і любов серед цінителів духової музики. Оркестр має безліч різних нагород. Він є Лауреатом Республіканського Всесоюзного фестивалю народної творчості, а у 1975, 1976, 1977, 1978, та 1980 роках під керівництвом нового керівника Олександра Бистрицького оркестр – переможець традиційного обласного огляду – конкурсу та марш – парад ; духових оркестрів.

У 1977 році йому присвоєно почесне звання «Народний самодіяльний духовий оркестр» (керівник Бистрицький). Оркестр був учасником огляду – конкурсу музичних колективів, Лауреатів Першого Всесоюзного фестивалю самодіяльної та художньої творчості трудящих, який проходив у Москві в 1979 році на ВДНГ, де отримав Диплом І ступеня. У 1983 році – стає Лауреатом телевізійного конкурсу «Сонячні кларнети». Широка географія гастролей Шумського духового оркестру. Активними учасниками його були – Віктор та Андрій Корендовичі, Всеволод та Віталій Мельники, Павло Зелінський, Михайло Півень, Семен Єзерський, Олексій Вітомський, Дмитро Драгунов, Леонід Ліпченко, В’ячеслав Грищенко та Багато інших.

Хоровим мистецтвом наші краяни славилися на протязі багатьох років. Хор при Шумському будинку культури було створено у жовтні 1960 року. З 1965 року хором керував Кир’янчук Ігор Олександрович, який зумів залучити молодих здібних співаків, поставив перед колективом Конкретну мету – оволодіти навиками акапельного співу, популяризації хорової музики серед Населення району. З року в рік зростала слава хору. І в 1967 році колективу було присвоєно звання – «Самодіяльна народна хорова капела «.

У 1965 році працювати у Шумський будинок культури приїхали подружжя Ількових – Олена Яківна та Василь Миколайович. Олена Яківна була призначена методистом, а Василь Михайлович баяністом Будинку культури і викладачем Шумської дитячої музичної школи. Талановитий педагог і музикант .Василь Михайлович відразу підкорив шумського глядача. Його чудовий голос, тонке відчуття музики, професійна майстерність дали змогу у 1969 році взяти на себе Керівництво капелою. Велику увагу приділяє керівник добору цікавого високохудожнього репертуару, враховуючи індивідуальні можливості кожного співака. Василь Михайлович проводить велику роботу над побудовою хорової партії, динамічним відтворенням характеру кожного твору, багато працює з ансамблями. За 30 річну роботу на Шумщині цього талановитого майстра його творчу скарбницю складають чимало цікавих колективів. Серед них два колективи, які здобули звання «Народного» це хор – ланка Героя Соціалістичної Праці Припотень Надії Семенівни та хор РАЙСТ. Велику славу здобув вокально-інструментальний ансамбль дитячої музичної школи, який у 1986 році став Лауреатом Республіканського конкурсу в місті Одесі, а через декілька років став  призером Республіканського свята дитячої художньої творчості в місті Полтава. Та це ще не повний, перелік плодів його творчої праці.

До цього часу Василь Миколайович очолює хорову капелу районного будинку культури, хор хлопчиків Шумської музичної дитячої школи, вокальний ансамбль « Свічадо « Шумського ліцею та хоровий аматорський колектив керівників КСП Шумського району, які завоювали широку популярність це тільки серед населення своєї але й сусідніх областей.

Щирими оплесками нагороджували виступи митців з Шумська глядачі Хмельницької, Рівенської та Волинської областей, м. Києва. На першому Всесоюзному фестивалі хорова капела районного Будинку культури удостоєна диплома Другого ступення. В капелі є свої ветерани, для яких пісня є джерелом натхнення у житті і праці. З перших днів заснування хору незмінними учасниками його були : Поліна Матвіївна Горбоніс, Галина Іванівна Голик, Феонія Нифонтівна Присяжнюк, а такі співаки, як Георгій Миколайович Декар, Олена Яківна Ільків, співають і нині. Для деяких капела стала сімейною справою. У свій час в ній співали Марія Борисівна і Йосип Демидович Бурихи, а Світлану Іванівну Лістовську замінив син Олександр, який є чудовим солістом капели.

Шумська хорова капела є центром громадянської активності наших шумчан, її спів приємно слухати, адже серед творів, які виконує хорова капела є твори місцевих поетів та композиторів. І серед них – Василя Миколайовича Ількова, незмінного її керівника.

Не можна не згадати і такий колектив Шумського будинку культури, як ляльковий театр, який утворився в 1996 році. Його очолила ентузіаст цієї справи, методист районного Будинку культури Олена Яківна Ільків. За роки роботи театр завоював і полонив серця юного глядача своїми виставами «Я курчатко , ти курчатко «Григорія Усача, «Лісовий годинник», «Заздрісний котик», «Новорічна лісова пригода» та багатьма іншими. А тепер про творчі колективи, Серед них – аматорський народний ансамбль народних інструментів під керівництвом Столярчука Володимира Валер’яновича. Своїми спогадами ділиться сам керівник. Спочатку колектив був створений як лекторська бригада, яка виступала перед організаціями міста. Перший виступ відбувся 20 січня 1986 року. Найактивнішими учасниками ансамблю були ведуча та режисер Валентина Сергіївна Тарківська, солістка, яка грала на домбрі Шатова Тетяна Володимирівна, солісти – вокалісти Денчук Галина і Холявко Жорж Миколайович.

19 березня 1989 року ансамбль брав участь в обласному огляді – конкурсі оркестрів та ансамблів народних інструментів, де отримав диплом І ступеня. Крім того, 24 жовтня 1990 року ансамбль став Лауреатом Республіканського огляду – конкурсу народної інструментальної музики. У травні 1992 року ансамбль зайняв почесне друге місце на обласному конкурсі виконавців народно – інструментальної музики, присвяченому 150 річчю від дня народження М.В. Лисенка. Нагород і відзначень в ансамблю дуже багато. Але найвищою нагородою є те , що у грудні 1991 року за високий художній рівень виконавської майстерності і активну діяльність по розвитку українського національного мистецтва ансамблю народних інструментів Шумського Районного Будинку культури присвоєно звання «Народного». За свою мистецьку діяльність із 14 чоловік ансамбль переріс у 25 учасників. Не один раз Шумський глядач зачаровувався співом його солістів – Світлани Самолюк, Олесі Міщишиної, Ольги Мороз. Гордиться ансамбль і такими музикантами, як : Грищенко В.І, Ліпченко Л.О., Столярчук Г.О., Киричук С.О. У репертуарі твори українських класиків, пісні сучасних українських композиторів, зарубіжна класика.

Шумчани уже звикли до того, що ні одне районне свято не обходилось без участі народного аматорського фольклорного колективу «Джерело», яким керував Олександр Мороз. Фольклорно-етнографічний колектив був створений у 1990 році з ініціативи молодого спеціаліста, випускниці Рівненського інституту культури Мороз Ольги Олексіївни. Через три роки колективу присвоєне звання «Народного». В репертуарі самодіяльних митців – пісні, танці, звичаї, обряди, що побутують на Шумщині.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1999 публікацій.

Залишити відповідь