З історії медичних установ Теребовлянського району

27.05.2010 | Автор: | Категорія: Інші медичні установи

З історії медичних установ Теребовлянського району

Забезпечення населення західних областей України лікарською допомогою в усі роки панування Польщі було незадовільним. Як правило, лікарі знаходилися у воєводствах і повітових містах. По селах лікарень не було. Лікарська допомога була платною.

В Теребовлі повітовим лікарем був Вітольд Стелля. Він в основному стежив за дотриманням санітарно-гігієнічноґо режиму в районі. Організовувались так звані «каси хворих». Кожен член каси повинен був вносити два проценти своєї заробітної плати щомісячно. В разі захворювання він одержував медичну допомогу безкоштовно. В Теребозлі головою «каси хворих» був лікар Поліщук. Медична допомога населенню надавалась і бабками-повитухами та окремими приватними лікарями, які приймали хворих вдома за досить великі гроші. В Теребовлі приватною практикою займались дитячий лікар Бомзе, терапевти Сасс, Гарматій, Воробець, Деницький, акушер-гінеколог Хаім Калин, зубні лікарі Кальберт, Штерн. Але в межах нинішнього Теребовлянського району не було жодної лікарні. Тому була висока смертність від висипного і черевного тифу туберкульозу, дизентерії. Асигнування на охорону здоров’я в західних областях України були мізерними і дорівнювали 7,2 гроша (3,6 копійки) в рік на одну людину.

Із створенням у грудні 1939 року Тернопільської області справа охорони здоров’я перейшла в руки рад депутатів трудящих. При райвиконкомах були створені райздороввідділи:

Теребовлянський, Микулинецький, Золотниківський, Струсівський і Буданівський. Одночасно було відкрито лікарні в Теребовлі на 50 ліжок і Мику-линцях на 25 ліжок. В Сороцькому відкрито туберкульозний санаторій, а в Підгай-чиках — дитячу оздоровницю. В Тєребовлі, Микулинцях, Золотниках, Струсові, Буданові були відкриті амбулаторії, а в Великому Говилові, Іванівці — перші фельдшерсько-акушерські пункти. Хірургічні операції проводились тільки в Теребовлянській лікарні.

За час фашистської окупації мережа медичних  закладів  була  частково зруйнована..

Після визволення Тернопільської області від гітлерівців у 1944 році в районі заново відкрито дві лікарні — в Теребовлі на 35 ліжок і в Микулинцях — на 25. А в 1946 році в Зарваниці було відкрито лікарню на 10 ліжок. Одночасно там були відкриті лікарські амбулаторії. Пізніше (1945-47 рр.) функціонували амбулаторії і лікарні в Струсові, Буданові, Лошневі, Сороцькому, Ласківцях, Підгайчиках. Тоді ж у кожному селі вже працювали фельдшєрсько-акушерські пункти. Кадри середніх медичних працівників готувало медичне училище, яке було відкрите в Теребовлі після 1950 року І функціонувало протягом 9 років.

В 1958 році райздороввідділи були ліквідовані і організацію охорони здоров’я покладено на районні лікарні.

В 1959-1962 рр. Золотниківський, Микулинецький, Струсівський, Буданів-ський райони були ліквідовані, а разом з    тим      відбулася     і     реорганізація медичної мережі. Районні лікарні в Золотниках і Микулинцях були перейменовані в районні номерні лікарні, а Буданівська і Струсівська — в дільничні. Теребовлянська лікарня стала центральною, яка взяла на себе керівництво всією мережею лікувальних закладів району.

В центральній районній лікарні сконцентрувалася вся спеціалізована медична допомога, а такі малопотужні лікарні, як Ласковецька, Лошнівська, Зарваницька були закриті. Там залишились тільки лікарські амбулаторії.

В 1944 році з початку відкриття лікарні в Теребовлі головним лікарем був Деницький. У 1945 р. головним лікарем по адміністративній частині була акушерка д. Гаршина, лікарем працювала д. Рогова. Лікарня мала 50 ліжок. Райздороввідділом керував д. Дорошкевич, пізніше — Маїна Олександрівна Яскевич, а в 50-тих роках —      Іда Ісааківна Берштейн.

Після ліквідації райздороввідділів головним лікарем Теребовлянської ЦРЛ був д. Дишкант, який пізніше працював урологом обласної лікарні. З 1947 до 1953 року — Степан Сусол. За ним до 1963 року —Михайло Долгучець,  який  пізніше працював   зав.   хірургічним   відділом залізничної лікарні. Після нього до 1972 року — Михайло Гудз.

У1973-1987 рр. головним лікарем району — був Василь Яковенко, який починав свою роботу у БуданІвській дільничній лікарні, а зараз на заслуженому відпочинку.

Незмінним заступником багатьох головних лікарів у Теребовлі був Ярослав Татарин.

У Зарваниці в післявоєнні роки починав свою роботу лікар д. Обухівський, уродженець Дарахова, навчався у Франції.

У 60-х роках після закінчення медінституту приїхав на роботу в район Мирослав Мирон, який працював головним лікарем в Сороцькому, пізніше в Ілавчому, а з 1964 р. — головним лікарем в Підгайчиках. Разом з ним працювала і працює по сьогоднішній день його дружина Галина Федорівна.

Довго працював у Микулинцях хірургом І головним лікарем Іван Григорович Можара. Поруч з ним трудилася його дружина акушер-гінеколог Валентина Олександ­рівна.

З перших повоєнних років до недавнього часу у Струсові працювала головним лікарем Катерина Сидорівна Махненко, а терапевтом Ольга Василівна Тимошенко-Кулібаба, яка пізніше працювала в Терєбовлі. З 60-х років у Золотниках сумлінно трудилися лікарі Мазурки; Михайло Пантелеймонович —головним лікарем, а його дружина Тамара Василівна —терапевтом.

В 1958 році приїхав у район Арсен Васильович Дем’янчук, який весь час працював хірургом, зараз на заслуженому відпочинку. Його дружина Ольга Сергіївна — педіатр, працює ще й досі. З 1947 року працювала в центральній лікарні операційною сестрою Галина Петрівна Засійбіда, зараз сестра-служебниця. Довгий час у районі трудилися лікарі Думські: Владислав Прокопович — головний санітарний лікар, Віра Іллів­на — педіатр. Зараз працюють у Львові.

До сьогодні вірно стоять на посту охорони здоров’я ветерани гінекологічної служби Надія Петрівна Поперечна та Галина Іванівна Серединська. Починав свою роботу з 1956 року головним лікарем Долинської лікарні Роман Васильович Поперечний, пізніше працював рентгенологом центральної райлікарні.

Довго   працювала   в   районі   лікар Валентина    Федорівна    Гагаринська, спочатку в Струсові, потім в Микулинцях — головним лікарем і педіатром. З 1964 р. в  І ілавчому трудиться Антон Григорович Гондз, який спочатку був тут головним лікарем, пізніше терапевтом.

В центральній лікарні з 1946 року досі на посаді медичного статистика працює Марія Миколаївна Степаняк, яка пам’ятає і згадує нині багатьох, що працювали в медицині з тих часів.

Понад ЗО років день у день сумлінно виконують свої обов’язки в справі охорониздоров’я сільських трудівників завідуючі зельдшерсько-акушерськими пунктами Ярослава Свистун (В.Говилів), Степан Дячок   (Варваринці),   Віра   Шарапова БернадІвка), Роман Било (Сокільники),  Людмила   Харайчук   (нині    акушерка Вишнівчицької амбулаторії), Ольга Білонога  Острівець) та інші.

З молодих спеціалістів високий авторитет І повагу серед пацієнтів має завідуючий злділом центральної лікарні, талановитий ч’рург Віктор Запорожець, а також здібний лікар та адміністратор — завідуючий райполіклінікою Євген Дудка, депутат :оласної ради.

Хоча за останні роки в колишньому Союзі було прийнято цілий ряд документів, спрямованих на розвиток охорони здоров’я, становище     в  медицині     є     вкрай незадовільним. Україна, яка разом з незалежністю успадкувала від Союзу масу проблем, не є винятком.

Доля державних витрат на охорону здоров’я впала до мінімуму. Фінансові труднощі, які відчуваються в системі охорони здоров’я країни, не обминули і наш район. Через підвищення цін і відсутність коштів виникла проблема забезпечення лікувальних закладів сучасною медичною апаратурою, яка так необхідна для діагностики і лікування хворих. І все ж адміністрацією райлікарні за останні чотири роки проведена певна робота у справі зміцнення матеріально-технічної бази. Завдяки добудовам і реконструкціям деяких приміщень, відкрито неврологічний, травматологічний та реанімаційний від­діли, планується добудова поліклінічного відділу. Придбано нову сучасну медапаратуру.

В районі, крім центральної районної лікарні, функціонують дві номерні, три дільничні лікарні, 9 лікарських амбулаторій, 53 фельдшерсько-акушерських пункти, райстоматполіклініка, санепідемстанція, станція переливання крові, три лікарні обласного підпорядкування. На окремих промислових підприємствах є здоровпункти, в багатьох колгоспах — медичні профілакторії.

Спеціалісти в галузі управління охорони здоров’я шукають виходу із становища, що склалось. Створюються передумови переходу до бюджетно-страхової медицини.       Не       виключено,       що впровадження страхової медицини на повному якісному рівні з урахуванням багатого зарубіжного досвіду дозволить раціонально вирішити різні насущні проблеми нашої охорони здоров’я.

Ярослав Стиранка,

головний лікар району,

депутат обласної ради.

 

 

 

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1999 публікацій.

Залишити відповідь