Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережанах

23.11.2011 | Автор: | Категорія: Парки. Заповідники

Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережанах

вул. Вірменська, 4
тел/факс: (03548) 2-45-52
e-mail: diaz@ber.te.ua – директор заповідника, бухгалтерія та відділ охорони, експлуатації і реставрації пам’яток архітектури;

вул. Банкова, 4
тел: (03548) 2-41-04
e-mail: diaz3@ber.te.ua – заступник директора з наукової роботи, учений секретар, науково-дослідний відділ та виставковий зал.

http://www.diaz.ber.te.ua/

Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережани створено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. №1508 як науково-дослідний та культурно-просвітницький заклад, що забезпечує вивчення, охорону, реставрацію і використання об’єктів культурної спадщини в межах визначеної заповідної території.

Підставою для цього стала багата архітектурна спадщина міста – 7 пам’яток національного і понад 80 місцевого значення. В усі часи місто подивовувало своїх гостей європейською плануваною забудовою, незвичними, як для районного центру, архітектурними ансаблями площі Ринок, вулиць Банкової і Вірменської розкішною зеленою оазою. У 2001 році Бережани внесено до списку малих історичних населених місць України.

Ініціював створення заповідника, спочатку регіонального, у 1998 р. депутат міської ради інженер, відомий краєзнавець і ентузіаст збереження історичних архітектурних об’єктів Богдан Тихий. Наступним кроком стали клопотання міської ради перед Кабінетом Міністрів України про створення заповідника з державним статусом. Заповітна мрія стала реальністю 17 листопада 2001 р., а з 1 квітня 2002 р. було сформовано штат. Першим директором ДІАЗ призначили Богдана Тихого, який доклав найбільше зусиль до його створення.

У 2004 році на баланс заповідника було передано такі історико-архітектурні об’єкти:

  • Комплекс замку Синявських (1534-1554 рр.), в який входить замок та каплиця св. Трійці. Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення (охорон. № 641) знаходиться на вул. І.Франка.
  • Ратуша (1803-1811 рр.) розташована на пл. Ринок, 1, пам’ятка архітектури та містобудування національного значення (охорон. № 638).
  • Адмінбудинок – споруда поч. XIX ст. – розташована на вул. Вірменська, 4, пам’ятка архітектури місцевого значення (охорон. № 19).
  • Будинок Магістрату середини XIX ст., розміщений на вул. Банкова, 4, пам’ятка архітектури місцевого значення (охорон. № 91).
  • Будинок «Рідна школа» (1851 р.), що знаходиться на вул. Шевченка, 1, є пам’яткою архітектури місцевого значення (охорон. № 78).
  • Комплекс споруд Вірменської церкви 1764 р. (церква та дзвіниця на оборонному мурі). Об’єкт знаходиться на вул. Вірменська, 6, є пам’яткою архітектури місцевого значення (охорон. № 82).

Сьогодні в заповіднику працюють відділи: охорони, експлуатації і реставрації пам’яток архітектури, науково-дослідний, бухгалтерія та господарський.

Від квітня 2006 р. заповідник очолював Василь Бушта. 2 квітня 2009 р. очолив Василь Зорик.

Пам’ятки архітектури на балансі заповідника

Найбільш знаковою пам’яткою нашого міста є Бережанський замковий комплекс. Замок був головною резиденцією родини Синявських, тому й відзначався не лише своєю ефективною фортифікацією, але й палацовими корпусами і їх високомистецьким оформленням.

Фото початку ХХ ст.
Особливою виділявся “Новий палац”, що накладався на периметр східного муру. У люстрації за 1762 р. тут описуються 14 парадних залів, кожний з яких мав свою назву, що відповідала суті його мистецького оформлення. Зала “віденська”, наприклад, так називалася з причини відповідного оформлення суфітів, на яких висвітлено події битви під Віднем 1683 року. Зали “золоті” і “кармазинові” – як результат їх інтер’єрного оформлення. У палаці знаходилися й інші батально-жанрові сцени: “Битва під Журавнем 1676 р.”, “Битва під Хотином”. На третьому ярусі палацового корпусу знаходилася багата картинна галерея.

Особливо цінною тут була портретна тематика: 48 портретів польських королів, портрети Миколи Потоцького, Миколи-Гієроніма Синявського (власника замку в др. пол. XVII ст.) та його друж ини Цецілії (з князівського роду Радзивіллів), польського воєначальника поч. XVII ст. Яна Хоткевича. У цьому портретному живописному комплекті були представлені також зображення російського царя Петра І та українського гетьмана Івана Мазепи.

Як мистецька домінанта замкового комплексу виділяється трансептна в плані каплиця, основу якої зведено в 1551 році. Автором скульптурних зображень та ліпнини західної каплиці (добудованої в 1620-х рр.) був відомий митець Йоган Пфістер.
У прибудованій східній каплиці знаходилися надгробки Миколи Синявського та його сина Гієроніма, молодшого сина Миколи – Яна Синявського, а також дружини Гієроніма – Анни. Надгробок Анни Синявської хронологічно найстарший, датований 1574 роком. Він належав різцю львівського скульптора Герману ван Гутте. Особливою мистецькою цінністю виділявся парний надгробок Миколи та Гієроніма Синявських. Створений у 1582 р., він є чудовим зразком північної школи ренесансного мистецтва.
Якісні фортифікаційні можливості в поєднанні з величним архітектурно-мистецьким вирішенням споруди – все це виводило замковий комплекс в категорію об’єктів широковідомих в Європі. Перебували тут свого часу польський король Август ІІ, російський цар Петро І, угорський князь Ференц Ракоці. Як значну оборонну та мистецьку споруду описує замок бельгійський мандрівник Ульріх фон Вердум. Професор Ян Зубрицький говорив про замок Бережанський “як рівний замку Вавельському”. Для польського поета Юліуша Словацького Бережанський замок заслуговує порівняння з “золотими палатами королеви Бони”. Це були не просто твердження. Це було визнання по-справжньому прекрасного оборонно-житлового архітектурного ансамблю.

Сьогодні замковий комплекс – головна архітектурна пам’ятка Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани.

Центральною архітектурно-просторовою домінантою Ринкової площі є споруда міської Ратуші. Її первісний варіант ймовірно було знищено в 1660-х рр., адже відомий бельгійський мандрівник Ульріх фон Вердум у своїх описах про її існування в Бережанах не згадує. Але вже в 1705 р. вона фіксується в центрі ринкового майдану як будівля з ґонтовим покриттям, на першому ярусі якої розташовувалися 33 різноманітних крамниці, ятки, а також шинок. Наприкінці XVIII ст. була знищена черговою пожежею. Нову Ратушу, яка й дійшла до сьогодення, зведено у 1803 р. за ініціативи власниці бережанських земель Ізабелли Любомирської.

Пам’ятка відображає риси містобудування періоду розвинутого класицизму. Будинок мурований з цегли, прямокутний у плані, двоповерховий, з внутрішнім двориком. Над центральною частиною південного фасаду здіймається струнка двоярусна вежа з годинником, зведена в 1811 році. Чотири входи ратуші, розташовані, на центральних його осях, оформлені класицистичними порталами у вигляді двоколонних портиків, завершених розірваними сандриками з ліпними гербами в тимпанах. Приміщення першого поверху мають анфіладне планування і хрестові склепіння, на другому поверсі планування змінене, перекриття плоскі. У 1805-1920-х рр. приміщення другого поверху займала гімназія, в якій навчалися багато відомих в майбутньому особистостей, зокрема видатний український поет, «будитель Галицької Русі», М. Шашкевич.

У наші дні пам’ятка продовжує залишатися центром культурного та громадського життя міста. Тут розміщено чотири регіональні музеї – краєзнавчий, книги та Богдана Лепкого, музей сакрального мистецтва та історії церкви (як структурний підрозділ Заповідника), міська рада, книжковий магазин.

Комплекс Вірменської церкви споруджено в 1764 році за ініціативи пробоща Деодата Горбача. Церква зведена в ренесансно-бароковому стилі; її дах прикрашено сигнатуркою. Від вулиці будівля відмежована кам’яним муром (свого часу мав оборонне значення) з гармонійно вмурованою трьохаркадною дзвіницею. Зведена на місці старої дерев’яної вірменської церкви, яка була зруйнована в 1750-х роках.

Вибудуваний з каменю новий Вірменський храм стає духовним центром як незначної вірменської общини Бережан, так і вірменської парафії навколишніх повітів (Бережанського, Збаразького, Зборівського, Підгаєцького, Рогатинського, Скалатського, Тернопільського та Теребовлянського). Інтер’єр церкви прикрашається різьбою, настінними розписами, а також надзвичайно своєрідною декоративною ліпниною.

У 1810 році Вірменська церква отримує значні зовнішні пошкодження в результаті пожежі. Але інтер’єр суттєво не постраждав. Тому за наказом Ізабелли Любомирської – тогочасної власниці Бережан – її покрито новим дахом і використовувалася для відправи римо-католицької польської громади міста (так як збитки, завдані парафіяльному костелу пожежею, були більшими).

Після 1816 р. Вірменська церква використовується під військові склади. Лише з 1820-х рр. старанням шкільного катехита Георга Давидовича розпочинається відбудова комплексу з пристосування його для потреб віри. Поновлюється також інтер’єр церкви. В 1880 р. вона заново реставрується. А останнє мистецьке доповнення її елементів датується 1927 роком, коли вікна було замінено вітражами за проектом познанського мистця Яна П’ясецького. У своєму духовно-релігійному статусі комплекс функціонував до кінця Другої світової війни.

Серед настоятелів Вірменської церкви в Бережанах слід виділити осіб, які в майбутньому стали львівськими архібіскупами (архієпископами): Самуеля Стефановича (1755-1858 рр.), Ісаака Ісааковича (1824-1901 рр.) та Йозефа Теодоровича (пом. 4 грудня 1938 року).

Будівлю міського Магістрату було зведено в сер. XIX ст. Функціональна роль будівлі як органу міського самоврядування пояснює оздоблювальну скромність її фасадів. Але навіть в сандриковому оформлені вікон, у чіткому оконтуренні фронтону – все це представляє нам скромний фон величної цінності споруди. У 1920-1930-х рр. на першому поверсі будівлі було розташовано міський музей, у фондах якого зберігалося понад 2,5 тис. музейних предметів. Актовий зал Магістрату часто використовувався для проведення різноманітних урочистих подій, зокрема в 1898 р. відомий український поет Богдан Лепкий виголошував тут промову на честь 100-річчя від часу видання «Енеїди» І. Котляревського.

У наші дні приміщення будівлі займають науково-дослідний відділ Заповідника, виставковий зал ДІАЗ, художня школа, районний архів.

Адмінбудинок Заповідника – споруда в стилі класицизму – зведена на поч. XIX ст. Центральна частина переднього фасаду виділена чотирма колонами коринфського ордеру, портиком завершується класичним фронтоном. По всьому периметру будівля опоясана декоративно оздобленим фризом, прикрашений кронштейнами, які підтримують карниз. У 1828-1829 рр., під час навчання в місцевій гімназії, тут проживав майбутній західноукраїнський просвітитель Маркіян Шашкевич.

Будинок «Рідна школа» споруджено у 1851 році. Для освітньо-виховних функцій будівля була придбана 1918 р. у місцевого жителя Лева Осліба, котрий утримував «каварняне підприємство». Спочатку тут розмістилася лише канцелярія товариства. Але вже 13 жовтня 1922 року в будинку було відкрито чотирикласну школу. У 1930-1931 рр. тут ще містилися інші національні організації міста: кооператив «Народний Дім», «Окружний Союз Кооперативів», товариства «Бесіда», «Просвіта», «Союз Українок», були й приватні помешкання.

У кінці серпня 1932 р. школа була реорганізована у п’ятикласну, а з 15 серпня 1933 р. вона стала шестикласною. Тоді ж, на поч. 1930-х рр., будівлю значно перебудовано. Школа і товариство «Рідна школа» продовжували залишатися у цьому будинку аж до кінця 1939 року, коли ці обидві інституції були зліквідовані радянською владою. Сьогодні ця будівля використовується як один з навчальних корпусів Бережанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2.

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1999 публікацій.

Залишити відповідь