Втрачена пам‘ять: Червоногород

11.08.2016 | Автор: | Категорія: Пам’ятки та пам’ятні місця

Дві круглі готичні зубчасті вежі, одна з яких у 2014 році наполовину обвалилася, руїни костелу, невеличка хатинка та мальовничий Джуринський водоспад − все що залишилося від колись величного літописної фортеці-замку. Історія її починається з IX ст., коли тут існувало давньоруське поселення Червен, пізніше перейменоване в Червоногород.

Переглянути на карті →

Автор статті  в «Географічному словнику Королівства Польського» пише, що на місці Червоногорода було «дуже давнє поселення, яке в хроніках називають Castrum rubrum» («Червоний замок»). За його словами, цей замок «був уже в IX столітті резиденцією руських князів; хто його заснував, ми не маємо відомостей… Перед нашестям татарів у 1240 році згадується цей замок як предмет частих взаємних нападів між руськими князями». Джерел цієї інформації автор не подає. У давньоруських літописах згадки про ці події відсутні.

З падінням Давньоруської держави подільські землі потерпають від частин ординських нашесть, на зміну татарам приходять великі князі Литовські: після перемоги Ольгерда на річці Синюсі близько 1313 року він дарує Червоногород братам Корятовичам. І в 1351 році в Червоногороді постав дерев’яний замок для захисту від татар. Оборонна споруда була в плані прямокутною, по кутах розташовані вежі. Замок захищався додатковою лінією укріплень. За свою історію замок міняв власників чи не щороку: юний Спитко з Мельштина, його молода вдова, бунтівний князь Свидригайло, Великий князь Вітольд… У 1434 році Червоногород отримує статус королівського міста, а за 14 років – магдебурзьке право. Розвиваються торгівля та ремесла, у багатіюче місто повертаються домініканці.

Татарські й волоські набіги на прилеглі подільські землі болісно вдарили й по Червоногороду. Особливо руйнівним був напад молдавського господаря Петра у 1538 році. Здобутий замок було спалено а все населення вимордовано чи забрано у неволю. Така ж доля спіткала і Домініканський монастир, який після вбивства монахів був спалений і вщент зруйнований.

На початку ХVІІ сторіччя магнати Даниловичі замість старої дерев’яної фортеці зводять тут мурований замок, пізніше пошкоджений турецькими військами.  Верхні частини веж -«корони» везли на підводах аж зі Львова. Всередині однієї з них влаштовано потаємний хід – він зберігся й до сьогодні. А у 1615 році і домініканці справляють новосілля: поруч постає костел, збудований на кошти Лісецьких.

Востаннє Червоногород відіграв військову роль у 1698 році. «В цьому році, дня 17 серпня, прийшло кілька тисяч турків і татар під Червоногород. Жодної потіхи за Божою ласкою не отримали, тільки захопили одного пахолка ясновельможного пана Курдвановського, підвоєводи Брацлавського, кількадесять селян зарізали в полях, а вбито шістьох татарів».

Після довгих днів марних зусиль турецького війська здобути місто, прислані інженери використали хитрість. Через гору розколовши скелі мінами, наказали зробити великий перекоп, в який впустили річку Джурин і відвернули її від замку, таким чином полегшивши собі доступ до замку.  Замок здобули і спалили разом з костелом і містечком.

Після стількох нещасть, обезлюднений і знищений Червоногород, вже ніколи не піднявся. Замок перестав бути фортецею. Недбало утримуваний, служив лише підстаростам та економам за житло серед башт та мурів що руйнувалися. Остання люстрація з 1765 описує його коротко: «Замок на скелі, мурований за старосвітською структурою, оточений довкруги річкою Джурином і мурами, в деяких місцях поруйнованими». Позаду слава войовничої столиці князівства, попереду – титул найкрасивішого маєтку Польщі.

У 1774 році після поділу Речі Посполитої, нова австрійська влада ліквідувала Червоногородський повіт і перенесла місцевий адміністративний центр до Заліщик. У 1778 році замок придбав Карл Понінський. Але не для того, щоб сховатися за міцними стінами. Мабуть, він був захоплений красою Джуринського водоспаду і пейзажами, які відкривалися пагорба. Тому Карл і вирішив облаштувати тут прекрасний палац.

Повільно Червоногород знову почав оживати. Новий власник розібрав три замкові крила, разом з вежами, інше крило з двома вежами було перетворене в палац. Для цього проекту він найняв знаного архітектора Фредеріка Баумана. Маєток у Червоногороді вважався однією з найвитонченіших магнатських резиденцій по цілій Польщі. У 1820 році почалась розбудова прекрасного палацу з кам’яними терасами, балюстрадами, балконами.

Не було в тогочасній Європі скульптора знатнішого за датчанина Бертеля Торвальдсена, і не було в Гелени Понінської скорботи більшої, аніж жаль за передчасно померлими донькою та сином. Тому у 1835 році у Римі власниця Червоногороду замовляє скульптору надгробок на знак пам’яті про дітей. Сім років працював митець над своїм шедевром, який перш ніж зайняти своє місце в сімейному мавзолеї упродовж року виставлявся у Варшаві (тепер зберігається у Львівській галереї мистецтв).

А в 1846 році княгиня Гелена відкриває у Червоногороді монастир сестер Милосердя, які займалися вихованням сиріт та опікою над хворими. Остання власниця резиденції, княгиня Марія Любомирська, робила все можливе для підтримання замку в належному стані.

На початку ХХ століття Червоногород перейшов до князів Любомирських, які стали останніми власниками поселення. У 1880 р. тут проживало 465 осіб, з яких 335 римо-католиків, 104 греко-католиків, 26 юдеїв. Тут діяли 1-класна державна («етатова») школа та 2-класна приватна школа при монастирі з польською мовою викладання. Але, Перша світова війна зруйнувала все.

Вже в міжвоєнні часи в одній з вежових «корон» бракувало зубців: під час Першої світової російські вояки залізли на башту і спробували їх відламати. В результаті полетіли разом з ними донизу. До 1939 року в замку жила княгиня Любомирська. На час ІІ Світової війни будівля палацу була майже повністю знищена, садиба прийшла в запустіння, за радянської влади більшу частину споруд розібрали на будматеріали.

Після виселення місцевого польського населення до Польщі час сумнозвісної операції «Вісла» Червоногород майже спорожнів і формально існував як «село Червоне». Поселення спробували відновити, завізши три десятки сімей, депортованих із Польщі, але вони тут не вкорінилися. У 1952 році існували 6 дворів, проживали 15 мешканців — змішані польсько-українські родини, які не виїхали до Польщі.

Поруч залишків замку можна побачити руїни Петропавлівського костелу XVII-XVIII ст., церкви св. Покрови 1714 р. На цвинтарі зберігся напівзруйнований мавзолей родини Понінських (колись прикрашений барельєфом роботи данського скульптора Б. Торвальдсена).

Практично біля замку знаходиться ще одна з визначних пам’яток України – Джуринський водоспад. Це – найбільшій рівнинний водоспад в Україні висотою 16 метрів. Утворився в результаті прориву річки Джурин у вузькій кам’янистій закруті.

Раніше біля водоспаду працював водяний млин, руїни якого видно і зараз, а з початку 1950-х до початку 1960-х — ГЕС (у той час поруч існувало Червоногородське водосховище). У 1960-х роках Червоногородську ГЕС закрили, обладнання вивезли, виробничі приміщення машинного залу зруйнувались, водосховище зникло. У Червоному життя знову згасло.

У 1970 році поселення Червоне (назване так на радянський манер) було офіційно вилучено з переліку міст, селищ і сіл УРСР через відсутність мешканців. Проте й сьогодні, незважаючи на малорозвинену туристичну інфраструктуру, мандрівників в урочищі Червоному — достатньо.  Особливо людно під час фестивалю влітку. Тоді літописний Червоногород оживає, правда, лише на день-два…

Джерела:

Білецька, О. Актові документи до вивчення Червоногородського повіту [Текст] / О. Білецька // Гомін віків : наук.-краєзн. літопис. зб. Заліщанщини / [ред. В. Олійник] ; Заліщ. район. краєзн. музей. – Заліщики, 2010. – Вип. 1. – С. 21-28.

Гомін віків [Текст] : наук.-краєзнавч. літописний збірник Заліщанщини /[ред. В. Олійник] ; Заліщ. район. краєзн. музей. – Заліщики : [б. в.], 2012 – . Вип. 3. – 2012. – 116 с.

Владін, А. Червоногород: майданчик для зйомок «Володаря перснів» [Текст] : [про найзагадковіший і найромантичніший замок краю, його долю та долю містечка Червоногород] / А. Владін // Місто. – 2012. – № 30 (1 серп.). – С. 19.

Третяченко, О. Якщо можна закохатися у фортецю, то тільки в Червоногородську [Текст] / О. Третяченко // Вільне життя. – 2006. – 2 груд. – С. 3.

Мороз, В. Про що мовчать білі вежі [Текст] : [про історію Червоногородського замку] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2009. – 11 груд. – С. 18 : фото.

Олійник, В. Старожитності Червоногороду [Текст] / В. Олійник // Гомін віків : наук.-краєзн. літопис. зб. Заліщанщини / [ред. В. Олійник] ; Заліщ. район. краєзн. музей. – Заліщики, 2012. – Вип. 3. – С. 9-21.

Осадчук, Л. Червоногород: мандрівка до міста-привида з давньоруською історією [Текст] / Л. Осадчук // День. – 2012. – № 119 (12 лип.). – С. 12 .

Попович, Ж. Вежу легендарного Червоноградського замку зруйнував сніг. Чи люди? [Текст] / Ж. Попович // Номер один. – 2013. – № 17 (24 квіт.). – С. 5.

П’ять шляхів зі Львова [Текст] : путівник. – Київ, 2007. – 144 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 900 публікацій.

Коментарі (2)

  1. […] після себе пустку і згарища  – Теребовль, Микулин, Червоногород, Моклеків (околиця нинішього Чорткова), Кременець, […]

  2. […] (нині м. Кам’янець-Подільський), Смотричем, Червоногродом (неподалік с. Нирків Заліщицького р-ну Терноп. обл.), […]

Залишити відповідь