Чорнокінецька Воля, село в Тернопільській області

 Україна.  Тернопільська областьЧортківський район. Колиндянська сільська громада
Засноване 1939. Населення 448 осіб (2014). Територія 1.448 км²
Код КОАТУУ 6125588801. Поштовий індекс 48509. Телефонний код +380 3552
Відстань до залізничної станції: 15 км. Адреса: 48554, с. Чорнокінецька Воля

Чорнокінецька Воля — село Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на берегах річки Нічлава (ліва притока Дністра), за 35 км від районного центру і за 15 км від найближчої залізничної станції Озеряни–Пилатківці.

Перша письмова згадка датована 1654 роком. Здавна тут поселялися польські колоністи, були панський двір і костел, проживав священик. У селі в 1900 р. – 914 жителів, 1910 – 934, 1921 – 881, 1931 – 905; у 1921 р. – 168, 1931 – 182 двори. У Чорнокінецькій Волі функціонував фільварок. Стара церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ).

Після Першої світової війни працювала двокласна школа (керівник – Петро Решетило) з польською мовою навчання. Діти навчались у чотирьох приміщеннях (учитель Михайло Ляхович). 1939 р. школу перенесено на панський фільварок. Діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших; кооператива.

Протягом 1939–1941 рр. органи НКВС знищили в Чортківській тюрмі жителів села Михайла Дребіта, Олексу Гоменюка, Євгена Міщія, Михайла Шмигеля, Федора Юника; 20–21 липня 1941 р. розстріляли в місті Умані на Черкащині Івана і Василя Грабеців, Івана й Михайла Данилиних, Івана Клима та Івана Сороцького.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти 31 мешканець села. В УПА воювали Іван Головчинський, Михайло Іванович та Михайло Степанович Голошинські, Михайло Гукалюк, Іван Грабець, Василь Дребіт, Михайло Ільницький, Іван Кальмук, Михайло Ковпак, Степан Куций та ін.

Після Другої світової війни школа в Чорнокінецькій Волі стала семирічною з двозмінним навчанням (директор Віра Манжелій); 1956 р. – реорганізована у початкову. Протягом 1964–1968 рр. директор Анатолій Ченченко; 1968–1970 рр. – Роман Монастирський. На той час школа була восьмирічною. У 1970 р. заклад очолив Остап Галябарда. 1974 р. в експлуатацію здано нову будівлю школи. Протягом 1984–2004 рр. директор школи – Ольга Орел.

Є церкви УГКЦ – стара Різдва Пресвятої Богородиці (перевезена у 1763 із містечка, нині смт Скала- Подільська, Борщівського району, дерев’яна) та нова (збудована у 1995–2004), капличка (1992). Споруджено пам’ятник Т. Шевченку (1992); насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991); встановлено 5  пам’ятних хрестів.

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку, два торгових заклади. Працюють аграрно-акціонерне господарство «Україна», ПАП «Воля», ПАП «Пузина», ПАП «Соколи» та ін.

У селі народився польський письменник, драматург, театральний діяч Анджей Виджинський (1921–1992).

Джерела

Мельничук, Б. Чорнокінецька Воля  [Текст] / Б. Мельничук, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль, 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 518—519.

Ханас, В. Чорнокінецька Воля  [Текст] / В. Ханас // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 605.

Чортківщина [Текст]: істор.-турист. путівник / автор-упоряд. В. Погорецький. — Тернопіль, 2007. — 188 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 900 публікацій.

Залишити відповідь