Кременецький “Малий Кобзар”, 1922

У вересні 1846 року Тарас Шевченко одержав від Київської археографічної комісії завдання виїхати на Київщину, Поділля і Волинь, щоб обстежити історичні та архітектурні пам’ятки, зробити малюнки старовинних замків, монастирів, інших будівель, зібрати українські народні пісні, перекази тощо.

Вже на початку жовтня він у Кам’янці-Подільському, а згодом завітав і на Волинь, де побував в Острозі, Дубно, Кременці, Вишнівці, Почаєві.

У Почаєві Т.Шевченко провів два тижні, змальовуючи монастирські будівлі, записав три народні пісні, збирав історичні оповіді від селян про гайдамацький рух XVIII ст., які згодом використав у ряді творів.

Про його перебування й досі ходять легенди та перекази. Тоді й мови не було про вшанування пам’яті Кобзаря. Не завше була змога відзначити шевченківські роковини й в умовах Другої Речі Посполитої в 1920—1939 роках.

джерело

Все ж громадськості вдавалося домогтися дозволу на проведення шевченківських свят у краї. Як засвідчують матеріали Державного архіву Тернопільської області /ДАТО фонд 348/, вже в 1920 році у залі Кременецького комерційного училища було проведено шевченківський вечір.

За програмою заходу було прочитано реферат про життя і діяльність Кобзаря, відбувся великий концерт, на якому звучали твори Т. Шевченка «Кавказ», «Якби мені черевички», «Іван Підкова», «Тополя», ін. Місцевий хор під керівництвом І. Капітонця виконав  «Заповіт».

Виручені кошти було віддано на потреби української школи Кременця. В наступному році місцеві аматори підготували виставу «Мати-наймичка» за твором Т.Шевченка.

У 1921 році в Кременці створюється громадський комітет для відзначення шевченківських днів у краї. 20 лютого відбулося засідання ради товариства «Просвіта» і Шевченківського комітету, на якому вирішено щорічно у березні проводити вшанування пам’яті Тараса Шевченка.

Управу комітету очолили Яким Грабов, Михайло Панкевич та професор Василь Біднов. Членів комітету нараховувалося 39 чол., серед них відомі люди у краї, зокрема Василь Дорошенко, Олександр Вітенко, Віктор Гнажевський, Василь Кавун, Аркадій Животко, Борис Козубський, архієпископ Олексій (Громадський), Сергій Бачинський.

На проведення свята в 1921 році товариство виділило чотири тисячі марок. А на засіданні ради товариства та Шевченківського комітету на організацію шевченківського свята у 1922 році було асигновано 10 тис. марок.

Серед документів повітового товариства «Просвіта» один виокремлюється особливо. Це «Короткий огляд виникнення та діяльності комітету по вшануванню шевченківських свят в м. Кременці та повіті 10—12 березня 1922 року.

Ініціатором проведення шевченківських днів на Кременеччині став повітовий Союз кооперативів, який розгорнув жваву діяльність. Для популяризації творів Т. Шевченка та його життєвого шляху було вирішено видати книжки «Малий Кобзар» та «Коротку біографію Т. Г. Шевченка».

Напередодні 108-ї річниці від дня народження та 61-ої річниці з часу смерті Т. Г. Шевченка три тисячі «Малого Кобзаря» і 1970 примірників «Короткої біографії Т. Г. Шевченка» вийшли у світ друком.

Серед документів згаданого фонду 348 є Список установ, організацій і осіб, які матеріально допомогли справі влаштування Шевченківських свят, зазначені прізвища жертводавців та суми. Всіх жертводавців — 57. Зокрема:

  • Кременецький повітовий союз кооперативів вніс 80 тис. марок,
  • повітове товариство «Просвіта» 10 тис. ,
  • Богоявленське братство – 5 тис,
  • Староолексинецьке споживче товариство 2 тис. марок.
  • Персонально внесли такі суми: Яким Грабов — 9.656 марок, Михайло Панкевич — 10 тис., Роман Лєх — 2 тис., Олександр Громадський —1 тис., Олександр Вітенко — 1 тис., Георгій Олександрович — 1 тис.

Заслуговує уваги ще один документ: список шкіл Кременецького повіту, в які було безкоштовно направлено певну кількість обох книжок. «Малого Кобзаря» та «Коротку біографію Т. Г. Шевченка».

Найбільше їх було передано комерційній школі (відповідно 100 і 130), духовній семінарії (140 і 10), українській гімназії (80 і 60), старопочаївській (30 і 30), бережецькій (60 і 20), тощо. Всіх шкіл повіту перечислено 66. Подаровано різним особам 150 кобзариків і 16 біографій Т.Шевченка
Така передісторія «Малого Кобзаря» 1922 року видання.

Що ж являв собою цей «Малий кобзар»? Невеличка книжечка, форматом 16 x 10 сантиметрів, на 32 сторінки. На обкладинці у рамці, прикрашеній рослинним орнаментом, такий текст:

«Тарас Шевченко. Малий Кобзар. Учітеся, брати мої!.. Видання Кремінецького союзу кооперативів на Волині. Кремінець, 1922. Кремінець, друкарня братів Юзефових».

На форзаці — репродукція портрета Т.Шевченка з групової фотографії 1860 року.  Зверху на рамці дата народження Т. Шевченка 1814, а внизу — смерті 1861. Коротку біографію поета «Життя Тараса Шевченка» поміщено на 3-7 сторінках, а далі друкуються вірші або ж уривки поем Т. Шевченка, всього 22 твори.

Серед них на першому місці «Заповіт». В ньому пропущено 12 рядків — від «Як понесе з України» до «Волю окропіте». Слів «Кров ворожу», тим більше «Поховайте та вставайте» нема. Очевидно тодішня польська цензура пильно стежила, щоб у друковані україномовні книжки не проникала ніяка крамола. У поезії «Думи мої» пропущено останні вісім рядків. Вірш обривається на словах «Як я з вами плакав».

Два «Псалми» Т.Шевченка (перший і дванадцятий) видрукувано повністю. Крім цього, у книжці подано уривки з таких творів Т. Шевченка, як «Кавказ», «Неофіти», «І мертвим, і живим», «Катерина», «Тарасова ніч», «Москалева криниця», ін.

Проте ряд творів поета у цій книжці озаглавлено не за Шевченковими автографами. Зокрема «Садок вишневий коло хати…» зветься «Вечір», а «На Великдень, на соломі..» названо «Сирітка». Твори Кобзаря укладено не за хронологією написання, а довільно.

Упорядники, ними, на мою думку, могли бути керівники управи комітету, перш за все професор Василь Біднов, подають Кобзаря як глибоко віруючу людину. Так уривок із «Кавказу» має назву «Віра в Бога», «Неофіти» — «Молитва до Божої Матері». Може це зроблено свідомо, щоб уникнути цензурних перешкод.

У ряді випадків, очевидно, також з цензурних міркувань, у «Малому Кобзарі» вилучено окремі фрази або ж слова «гайдамаки», «ляхи», «запорожці» тощо.

Від часу виходу кременецького “Малого Кобзаря» 1922 року минуло 85 літ. Це видання стадо бібліографічною рідкістю. Воно не в водилося в обіг у шевченкознавчих дослідженнях , не зареєстроване в бібліографічних виданнях, зокрема у п’ятитомному біо-бібліографічному словнику «Українські письменники».

Жодних відомостей про «Малий Кобзар» не знаходимо і в двотомному «Шевченківському словнику». Книжка стала унікальною. Нині відомо чотири примірники кременецького «Малого Кобзаря».

Один з них у книгозбірні академіка Михайла Возняка, автора дослідження «Перше видання «Кобзаря», опублікованого в журналі «Жовтень» (нині «Дзвін») № 3, 1965 ). Згаданий примірник «Малого Кобзаря» зберігають у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

Ще один примірник книжки у відділ славістичної літератури цієї ж бібліотеки попав із фондів колишньої наукової бібліотеки товариства імені Т.Шевченка.

Над портретом Кобзаря дарчий напис кременчан — членів Управи комітету Я.Грабова, М.Панкевича та проф. В.БІднова: «Науковому товариству їм. Шевченка у Львові від Громадського комітету по вшануванню Шевченкових свят в м. Кремінці і повіті. 10-18/111 1922 р.».

Ще на початку 1970-х років XX ст. краєзнавцю Гаврилу Чернихівському пощастило виявити третій примірник «Кобзаря». Він зберігався у вчителя початкових класів Білокриницької СШ К. Вікторовського, великого шанувальника творчої спадщини Кобзаря. Нині цей примірник — у фондах Кременецького краєзнавчого музею.

Наприкінці минулого року, перебуваючи у Львові, в родині колишніх кременчан Кобрин, побачив Кобзарика на полиці книгозбірні. Марія Олегівна погодилась передати «Малий Кобзар» Шевченковому залу Кременецького краєзнавчого музею.

Така історія примірників кременецького видання «Малого Кобзаря» Т.Шевченка, виданого у Кременці 1922 року. Вивчення архівних матеріалів дали можливість встановити місце знаходження друкарні братів Юзефових.

Друкарня знаходилася у підвалі будинку родини Кантор, нині він знаходиться на вул. Т.Шевченка, 36. Отож на тому домі встановлено пропам’ятну таблицю з таким написом «У цьому домі 1922 р. було видрукувано унікальне видання — «Малий Кобзар» Тараса Шевченка».

Тернопільський краєзнавець Євген Дорош, який також вивчав матеріали архівів, бібліотек, зробив публікацію «Малого Кобзаря» 1922 року в м. Тернопіль, видавництво «Горлиця», 2002 рік.

Він подав вступну статтю «До історії кременецького «Малого Кобзаря», виконав упорядкування. У додатках Є.Дорош подав усі твори «Малого Кобзаря». У додатках 2—5 краєзнавець опублікував ряд матеріалів ДАТО, зокрема із фонду 348, справа 360.

Джерела

160 років з часу перебування Т. Г. Шевченка на Тернопіллі  [Електронний ресурс] / Тернопільська ОУНБ. — Тернопіль, 2017. — Режим доступу: https://goo.gl/kBFRL1 , вільний.

Чернихівський, Г. Кременецьке видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, 1922 [Текст]  / Г. Чернихівський // Портрети пером / Г. Чернихівський. — Кременець, 2008. — Кн. 3. — С. 122—126.

Шевченко, Т. Повне зібрання творів [Текст] : у 12 т. / Т. Шевченко. —  Т. 1—2. — Київ, 1990.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 900 публікацій.

Залишити відповідь