ЛОТОЦЬКИЙ Антін Львович

15.12.2017 | Автор: | Категорія: Письменники
ЛОТОЦЬКИЙ Антін Львович (псевд. і крипт.: А. Бей, Я. Вільшенко, Я. В-ко, Я. В., Я. Ярославенко, Лотан, Мубал, Вуйцьо Тонцьо, Тото-Долото та ін.; 13. 01. 1881, с. Вільховець, нині Бережанського р-ну Тернопільської обл. – 28. 05. 1949, м. Львів) – письменник, публіцист, педагог, громадський діяч. Син Лева, брат Володимира-Богдана та Ми­хайла Лотоцьких. Член СПУ (1946).

Закінчив Бережанську гімназію (1903), Львівський університет (1910). Від 1911 вчителював у гімназії в м. Рогатин (нині Івано-Франківська область), співзасновник товариства «Молода Січ» (1912).

Від серпня 1914 – доброволець Легіону УСС, редагував і видавав стрілецькі часописи:

  • «Вісник Пресової кватири УСС»
  • «Самопал»
  • «Червона калина»

Автор слів «Гімну Коша» (1916), поклав на музику А. Баландюк. Співпрацював із львівським журналом. «Світ дитини» (від 1919).

У 1922 повернувся до Рогатина, де 1923 разом із М. Угрином-Безгрішним заснував видавництва «Журавлі» та «Сині дзвіночки», видавав журнал «Рогатинець».Після ІІ Світової вій­ни – у Львові. Автор:

  • літературних обробок народних казок, легенд, історичних переказів, оповідань і повістей для дітей та юнацтва, зокрема «Цвіти з поля» (1907), «Наїзд обрів» (1923), «Казка про Шевчика» (1924), «Кужіль і меч», «Лицар Добриня» (обидві – 1927), «Перша проща» (1933), «Мандрівки Мишки-гризикнижки» (1934), «Княжа Галиця» (1936), «Княжа слава» (1942; перевид. 1991 у Львові) та ін.;
  • п’єси «Коник-стрибунець» (1922);
  • сценіч. картин «В ніч на святого Миколая» (1931) та «Іван і Ганнуся» (1932);
  • кн. «Історія України для дітей» (1934; перевид. 1991 у Львові);
  • циклу оповідань із віт­чизн. історії 10–14 ст. «Було колись на Україні» (кн. 1–5, 1934–37);
  • поеми «Золоті ворота» (1937);
  • розвідки «Тарас Шевченко в німецьких перекладах» (1914);
  • підручника «Коротка граматика української літературної мови» (1936, 1938; у спів­авт.),
  • низки перекладів, наук.-популяр. та літ.-крит. статей.

У Тернополі 1991 перевидано оповідання «Роксоляна» (з вид. 1936), у 1992 – зб. «Козак Байда»: стрілец. легенду «Чому червоних маків так багато?» (з вид. 1923), істор. оповідання «Смертне зілля» (з вид. 1937), «Три побратими (з вид. 1934), «Козак Байда» (з вид. 1936).

Окремі твори Л. увійшли до колектив. зб. «Три казки» (1992; «Казка про Змія, князівну та Гриця»), читанок «Рости на щастя України-мами» (1991) і «Я дитина українська» (1993), «Буде нами втішатися Україна-мама» (2000), антології духов. поезії «Богославень» (1994; усі – Тернопіль).

Ім’я Антона Лотоцького носить гімназія в м. Снятині вулиця, на якій вона розташована. У 1993 році вулиця Аджарська у Львові отримала назву на честь Антона Лотоцького.

Джерела

Герасимова, Г. П. Лотоцький Антін Львович  [Текст] / Герасимова Г. П. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 276.

Мельничук Б. І. Лотоцький Антін Львович  [Текст] /Мельничук Б. І. // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Київ, 2003­–2016.

Мельничук Б. Лотоцький Антін Львович  [Текст] / Мельничук Б. І. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 394.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 900 публікацій.

Залишити відповідь