ЛУБКІВСЬКИЙ Роман Мар’янович

джерело

ЛУБКІВСЬКИЙ Роман Мар’янович (10.08.1941, с. Острівець Теребовлянського району Тернопільської обл., УРСР — 23.10. 2015, Львів, Україна) — український письменник, державний і громадський діяч, дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Член НСПУ (1976). Дійсний член Острозького академічного братства (2005), НТШ (2007), почесний член Спілки білоруських письменників (2006).Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992). Орден «За заслуги» ІІІ ст. (1998). Орден «За заслуги» ІІІ ст. (2011).

Народився 10 серпня 1941 року в селі Острівець (нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна). Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1963).

Працював заступником головного редактора журналу «Жовтень» (від 1990 — «Дзвін»). У 1980—1992 — голова Львівської організації Спілки письменників України, член виконавчої ради українського відділення ПЕН-клубу, делегат Установчого з’їзду Руху.

У 1990—1994 — народний депутат України. За ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії. У 1992—1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці. У 1993—1995 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Чеській Республіці.

У 2006—2007 — голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка. У 1997—2001 — начальник управління культури Львівської ОДА. У 1996—2000 — голова львівської обласної організації товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, згодом — його почесний голова.

Від 1995 — професор факультету міжнародних відносин та дипломатичної служби Львівського національного університету.

Він переклав «Срібний сон Саломеї» Юліуша Словацького – драму про війну українських гайдамаків проти польських шляхтичів. Чи не щороку брав участь у «Діалозі двох культур», що відбувається в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького у Кременці. За багаторічну діяльність на благо міста отримав звання Почесного громадянина м. Кременця. У 2007 заснував іменну стипендію для найкращих учнів Острівецької ЗОШ I—III ступенів. Помер 23 жовтня 2015 року. Похований на Личаківському цвинтарі.

Відзнаки: Заслужений діяч культури Польщі. Нагороджений цією відзнакою за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури (1977). Заслужений діяч мистецтв України (2006) .

Лауреат: літературної премії імені Павла Тичини (1979), премії імені Вітезслава Незвала (1984 , Чеський літературний фонд),  премії імені Павола Гвєздослава (1988, Словаччина), державної премії України імені Т. Шевченка (1992, за збірку поезій «Погляд вічності»), премії імені Максима Рильського та Ars Translationis за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа» (обидві – 2008).

Творчість

Друкуватися почав з 1958 року. Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами. Переклади з більшості слов’янських літератур, зокрема, твори О. Блока, І. Вазова, Я. Івашкевича, Янки Купали, Десанки Максимович та інших.

  • Збірки поезій: «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977), «Майоліка» (1985), «Словацьке літо» (1986), «Карбівня» (1987), «Серпневе яблуко» (1989), «Погляд вічності» (1990) , «Балканський Христос» (2001), «Камінне жниво» (2001), «Квітень у серпні» (поезії поза збірками, 2003),  «Зелене серце» (2003), «Сто і одна строфа» (2003).
  • Антології перекладів поезій «Слов’янське небо» (1972 ), «Слов’янська ліра» (1983);
  • Публіцистика: «Многосвіточ» (1978), «Високі райдуги» (1979, публіцистика);
  • Монографії: «Богорівний, бо правдомовний: Слово про Шевченка» (1997), «Сповідь. Молитва. Присяга: Літературний портрет Д. Павличка» (2004).

Співупорядник збірок: «Вінок Маркіянові Шашкевичу» (1987), «Весни розспіваної князь. Слово про Антонича» (1989). Упорядник та науковий редактор книги М. Богдановича «Стратим-лебідь» (2002), книги статей С. Гординського «На переломі епох» (2004), літературно-мистецьких збірників «Посвята» (2003) та «Шевченкова дорога і Білорусь» (2004).

2017 – Меморіальну дошку Роману Лубківському відкрили в Острівці 

Джерело

Новосядлий, Б. Лубківський Роман Мар’янович  [Текст] / Б. Новосядлий, М. Ониськів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 397.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 900 публікацій.

Залишити відповідь