ЛЯТУРИНСЬКА Оксана Зінаїда Михайлівна

ЛЯТУРИНСЬКА  Оксана Зінаїда Михайлівна (чеськ. Oksana Ljaturynska, англ. Oksana Liaturynska; псевд. – Оксана Печеніг, Роксана Вишневецька, Єроним, Оксана Черленівна, Марта Борецька; 01.02(19.01). 1902, х. Ліс, нині с. Хоми Збаразького р-ну – 13. 06. 1970, м. Міннеаполіс, похов. у Бавнд-Бруку, шт. Нью-Джерсі, США) – поетка, публіцистка, журналістка, художниця, скульпторка, фольклористка.

Оксана Зінаїда Лятуринська народилася 1 лютого 1902 на хуторі Ліски Старо-Олексинецької волості Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії (нині у складі с. Хоми Збаразького району Тернопільської області, Україна).

Батько Михайло Лятуринський служив офіцером російської прикордонної застави біля с. Старого Олексинця. Мати Ганна Лятуринська походила з родини німецьких колоністів. Оксана мала шестеро сестер і братів: Олександра, Антоніну, Гната, Івана, Марію і Федора.

Від початку 1920-х навчається в Крем’янецькій приватній українській гімназії імені Івана Стешенка. Ймовірно, тут Оксана Лятуринська здійснила перші поетичні спроби, друковані в гімназійному альманасі «Юнацтво», що виходив за редакції Уласа Самчука.

Коли Оксані виповнилося 20 років, батько вирішив видати її заміж за нелюба, старого парубка, але багатого селянина з с. Колодного. Та вона не змирилася з рішенням батька і втекла з дому до родичів Кіщунів, що жили в недалекій с. Катеринівці. Ті допомогли їй грішми і Оксана виїжджає до брата Івана в Німеччину.

Не маючи дозволу на проживання, в 1924 року Оксана Лятуринська опиняється в Празі у Чехословаччині. Активно включається в громадське і культурне життя української еміграції. Співпрацює в Союзі українок. Знайомиться з поетами-емігрантами Євгеном Маланюком, Олексою Стефановичем, Оленою Телігою і Олегом Ольжичем.

Навчається на філософському факультеті Карлового університету, в Українській студії пластичного мистецтва, Чеській високій художньо-промисловій школі.

Багато працює, зокрема в галузі скульптури. Бере участь у ряді виставок, зорганізованих у Лондоні, Парижі, Берліні, здобуває визнання як майстер скульптурних портретів. Створює Пам’ятник полеглим воякам УНР у Пардубіце (1932), погруддя Тараса Шевченка, Томаша Масарика, Симона Петлюри, Євгена Коновальця. Кілька виконаних Оксаною надгробків можна оглянути на празьких цвинтарях.

Друкується в часописах Літературно-науковий вістник, «Пробоєм» та в інших періодичних виданнях. Ранні поезії Оксани Лятуринської вирізнялися лаконізмом, стислістю форми, зачіпали теми української минувшини і міфології. У Празі з’являються її збірки «Гусла» (1938) і «Княжа емаль» (1941), присвячена пам’яті поета Юрія Дарагана.

Життя в еміграції було складним, сутужним. Дошкуляла ностальгія. Лише два рази Оксані Лятуринській вдалося вирватися на батьківщину, 1927 року і під час Другої світової війни, коли вона навідалася до родичів Кіщунів у Катеринівку.

В листі до Уласа Самчука у Рівне Оксана просила його про сприяння в отриманні візи для поїздки додому: «Може ви маєте когось знайомого у Крем’янці, хто міг би вплинути на рішення «крайсгауптмана» і тим допоміг мені дістати тут візу? Духом я вже давно не в Празі — вию вовчицею на згарищі Лятуринщини».

Доля родини Лятуринських склалася трагічно. Після «визволення» брат Оксани Федір Лятуринський був замордований в Кременецькій тюрмі. Його донька Наталя також була там само. Репресовану сестру Марію разом з 3 дітьми депортували до Казахстану, де вона померла з голоду. Доньок врятували місцеві мешканці й поляки, які дали їм хліба і притулок. Нині вони мешкають у Вроцлаві.

В Україні залишилися родичі по лінії брата Федора(внуки — Лятуринська Галина, Лятуринський Леонід, правнуки — Лятуринська Олеся та Лятуринський Тарас), внуки-правнуки сестри Антоніни, внуки-правнуки брата Івана.

У роки Другої світової війни Оксана пережила загибель частини своїх творів. Після війни опинилася в таборі для переміщених осіб в Ашаффенбурзі в Німеччині, з 1949 на еміграції в США.

За допомогою Союзу українок оселяється в Міннеаполісі. Там поринає в громадську і творчу працю, створює ряд нових скульптурних портретів, пише поезії. Видає збірку новел «Материнки» (1946) і збірку віршів для дітей «Бедрик» (1956). З’являється друге видання «Княжої емалі» (1956), що включає також збірку «Веселка».

Бере участь в діяльності Об’єднання українських письменників «Слово». Одна з перших підписала статут цього товариства (1957). Дописує до літературного збірника «Слово», що виходить в Канаді. Ще під час мешкання в Празі Оксана Лятуринська почала втрачати слух.

У США вже не допомагав навіть слуховий апарат. Матеріальні труднощі, важке вкорінення в емігрантський ґрунт, відсутність творчої атмосфери в місті нового поселення, розбиті мрії підірвали стан здоров’я Оксани Лятуринської. Коли погодилася звернутися до медиків – було вже запізно: важка й задавнена хвороба (рак легень) здійснила свою руйнівну справу.

Померла в лікарні 13 червня 1970. Згідно з її побажаннями, Оксану Лятуринську поховали у вишиванці, яку вона сама вишивала протягом багатьох років. Перед смертю вона висловилася проти «довгих панахид з ладаном», а тому сам похорон відбувся у формі короткої молитви над труною.

Урна з її прахом похована на українському православному цвинтарі св. Андрія в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. Могила Оксани Лятуринської знаходиться навпроти могили Євгена Маланюка. 1983 року на кошти, зібрані організацією Союзу українок Канади, видана книга «Зібрані твори» Оксани Лятуринської.

Творчість

Працювала маляром і скульптором, друкувалася в «Літературно-науковому віснику» («Віснику»), «Пробоєм» та в інших періодичних виданнях. У Празі вийшли її збірки «Гусла» (1938), «Княжа емаль» (1941). У роки війни пережила загибель частини своїх творів. Друге видання «Княжої емалі» (1956) включало також збірку «Веселка».

Писанка у творчості Оксани Лятуринської

Для дітей видала збірку новел «Материнки» (1946) і збірку віршів «Бедрик» (1956). Збірки: Гусла (1938), Княжа емаль (1941), Материнки (1946), Бедрик (1956), Ягілка (1971). Вірші Лятуринської опубліковані у збірнику духовної поезії «Богославень» (упоряд. Б. Мельничук, М. Ониськів; Т, 1994).

Авторка перекладів із німецької, чеської, польської та ін. мов, публіцистичних статей, рецензій, праць із фольклору, спогадів про Ю. Клена, У. Самчука, О. Телігу та ін. Листувалася з О. Неприцьким-Грановським, Ю. Шерехом (Шевельовим) та ін.

Скульптурні тв.: пам’ятники Є. Коновальцю в м. Роттердам (1939, Нідерланди), полеглим у Пардубіцах поблизу м. Праги (1932, Чехія), професору А. Животку (м. Ашаффенбурґ) та ін.; погруддя Т. Шевченка, С. Петлюри та ін.

Живописні портрети: І. Виговського, П. Дорошенка, О. Кандиби-Ольжича, І. Мазепи, А. Мельника, О. Олеся, Б. Хмельницького та ін.; створила кілька тисяч писанок. Виготовляла ляльки для дитячих театрів, керамічні вироби.

Архів Лятуринської зберігається в УВАН у м. Нью-Йорк (США). В м. Кременці на будинку колишньої гімназії на честь Лятуринської встановлено меморіальну таблицю, названо вулицю іменем. На х. Ліски встановлено пам’ятний знак.

У 2002 році в м. Кременці вийшла книжка В. і Г. Чернихівських «Оксана Лятуринська».  Тоді ж у селі Хоми в честь 100-річчя з дня народження  зусиллями Гаврила Чернихівського, родини, допомогою громади Збаразького р-ну й ТОО СПУ було відкритий пам’ятник Оксані Лятуринській.

До 115-річчя від дня народження Оксани Лятуринської відділом інформаційних технологій та автоматизації бібліотечних процесів Збаразької ЦБС створено відеопрезентацію творчості «Княгиня з освяченим списом»:

Джерела

100 років від дня народження Лятуринської Оксани Михайлівни (1.02.1902-13.06.1970) – української поетеси, малярки, скульпторки [Текст] // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2002 рік : бібліогр. список / уклад. М. Друневич.  — Тернопіль, 2002. — 128 с. — Електрон. версія вид.: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/literature2002.pdf

Талант, народжений у Хомах [Текст] : бібліографічний посібник / Збаразька центр. б-ка, метод.-бібліогр. від.; уклад. Н. Сенчишин; ред. Т. Кульпа. – Збараж: [б. в.], 2012. — 17 с. — Електрон. версія вид.:  http://zbarazh-library.com.ua/writen/books/Lyaturinska.pdf

 

Article Source

Автор:

http://zbarazh-library.com.ua/

Даний автор додав 4 публікацій

Залишити відповідь