«Монастирок» біля Суходолу

На берегах Збруча, над легендарною річкою збереглося безліч історичних пам’яток. Але є й такі, від яких залишились лише легенди та спогади. Одним із таких загадкових місць є урочище «Монастир» в селі Троянівка, яке підпорядковане Суходолу.

Про цей присілок давніх історичних відомостей практично немає, але завдяки своєму прикордонному розміщенню, тут у роки Української революції 1917-1920 років точились запеклі бої за незалежність, зокрема найвідоміший бій 3-ї Залізної дивізії Армії УНР під орудою генерала Олександра Удовиченка з більшовицьким військом.

А тепер повернемось до монастиря, який із слів місцевих старожилів знаходився неподалік лісу за селом і за однією версією згорів, а за іншою  провалився під землю разом із прихожанами та монахами. Під час обробітку землі селяни навіть знаходили залишки поховань і церковну атрибутику.

Також існує легенда: «Один горб над селом називався «Лиса Гора», де за народним повір’ям всі відьми збираються на віче в означене своє свято. Там вони виконують різні герці, головне на коцюбах. У той день усі корови в селі не припускають молока. Другий горб «Стінка», третій  «Рахманський монастир».

Тут, за народним повір’ям, стояв монастир, що колись під час богослужіння на Великдень запався під землю з усіма присутніми. В тому місці знаходилися три кам’яні хрести, викуті з величезних блоків, що вже до трьох четвертин застрягли були в землю».

Якщо повернутись до письмових згадок, то можна знайти дещо скупі відомості в історика, археолога і культурно-громадського діяча Поділля Сіцінського Юхима у книзі «Історичні відомості про приходи і церкви Подільської Єпархії» (1895— 1911).

Описуючи село Криків, (тепер Чемеровецького району) згадує: «Народь утверждаеть, что противъ села Крикова на другой (правой) стороні Збруча (въ Галиціи) былъ монастырь». Також у цій книзі, згадуючи про Гусятин, читаємо наступне:

«В Гусятині (нынъ заграничном) существовалъ монастырь. По указанію въ в 1760 г. братчиковь Преображенской церкви, этотъ монастырь (въ то время уже не существовавшій) былъ за мъстечкомъ, на юго-западъ, по направленію кь селу Сидорову» (тут і вище збережено орфографію і мову оригіналу).

Що ж, географічно по крайній мірі все сходиться. І, насамкінець, у військовій дуже точній австрійській карті Галичини 1860 року, на цьому самому місці далеко від поселення, є теж позначення невідомого походження, чи це руїни, хрести, чи щось подібне?

Підсумовуючи вище наведені дані, думаю, що все ж таки, дійсно, в сиву давнину з мальовничого пагорбу над Збручем лунали дзвони древньої святині, яка могла зруйнуватись внаслідок зсуву на лісовому, глинистому ґрунті, що підкріплено легендою про провалення під землю. Або була знищена, спалена до прикладу в 1672 році, коли султанська Османська імперія захопила все Поділля.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2 публікацій.

Залишити відповідь