Печера Покрова

Тернопільська область. Борщівський район. с. Олексинці.
Відкрита в 2011 році. Проективна сумарна довжина ходів 409,71 м.

Печера Покрова розташована 0,5 км на північ від с. Олексинці Борщівського району Тернопільської області на пологому південно-західному схилі, що розорюється, пагорбу Поплави (310.2 м.).

Відкрита в 2011 році учасниками київської спелеогрупи «Карст», очолюваної І. Стефанишиним. Отримала назву на честь однойменного свята, що збіглося з відкриттям східної частини печери. Потужність над гіпсового глинистого перекриття над печерою складає 5-6 м., що обумовлює сильну замуленість печери наносами.

Карстовий масив, у межах якого перебуває печера має площу ~ 40 км2 Із заходу він обмежений крутим врізанням долини р. Серет, з півдня й сходу – такими ж крутими врізаннями притоку р. Серет, струмка. Близькість печери до глибоко дренованих схилів може свідчити, імовірно, про відносно знижений рівень ґрунтових вод в ній у порівнянні із сусідньою печерою Мушкарова яма, розташованої в 2 км на південний-схід.

Розвідана частина печери не має розгалуженої лабіринтової мережі і являє собою широку трубоподібну галерею, що простягається в субширотному (ЗПЗ-СПС) напрямку на 130 м з невеликими колінчатими вигинами й рідкими непротяжними відгалуженнями.

Печера закладена головним чином у верхньому ярусі гіпсової товщі (у гіпсах крупно-гігантокристалічної структури). На сході печери, за завалом, що послужив перешкодою для поверхневих наносів із вхідної лійки, виявлено декілька сильно замулених невеликих залів у середньому й нижньому ярусах гіпсової товщі.

У привходовій ділянці галерея майже під стелю заповнена шаруватими чорноземними наносами. У віддаленій частині рівень підлоги знижується, висота галереї досягає місцями 2- 2,5 м.

На сході печера має дві завальні ділянки, за якими вигляд печери трохи змінюється. Сюди не доходять чорноземні наноси із вхідного понора. Печерна глина має бурий колір. У цій частині печери відзначені вторинні утворення у вигляді гіпсового снігу на підлозі, великих їжачків і друзового вторинного гіпсу на стінах.

Печера характеризується сильною тягою повітря – узимку в печеру, улітку з печери. Узимку через сильну тягу привхідна частина проморожується на відстані 50 м.

Дихає лише східна частина печери, західна ж характеризується дуже слабким рухом повітря. Сильна тяга свідчить про значні, ще не розвідані об’єми печери на сході.

Є всі підстави вважати, що розвідана частина являє собою привходову зону великої печери, довжина якої може оцінюватися на даному етапі до 10 км.

джерело

Article Source

Автор:

Даний автор додав 900 публікацій.

Залишити відповідь