Товариство “Просвіта” на Збаражчині

“Історія кожного народу закарбувала на своїх скрижалях явища, події, окремих діячів, які з плином часу не стираються в його памяті, а становлять вихідний пункт для наступних поколінь… І сьогодні, в час будівництва самостійної незалежної Української Держави, треба згадати добрим словом і “Просвіту”.

© Анатолій Малевич

1870.  У Збаражі вперше просвітяни заявили про себе, перейменувавши читальню ім. Качковського у Збаражі  на читальню Товариства «Просвіта». Містилася вона на ринку, навпроти магістрату. Головою читальні був Залуський. Свою роботу читальня спрямовувала на боротьбу за відродження національної свідомості збаразьких міщан і ремісників, за вживання української мови не лише у побуті, але й в установах.

При Збаразькій читальні працювала кооператива – крамниця і кредитова каса “Надія”, а пізніше – “Сила”.  Зароблені гроші з крамниці йшли на придбання книжок для читальні. В переліку перших – “Кобзар” Тараса Шевченка та невелика книжечка “Зоря”, видана Львівською “Просвітою” тиражем 300 примірників.

Майже рік тривала боротьба за реєстрацію “Просвіти” в Збаражі. Рада читальні звернулась до старости, а потім до намісництва. Врешті, збаразьке Товариство “Просвіта” було зареєстроване і почало працювати.

Ще одну корисну справу зробило Товариство… За порадою о. Степана Качали вислали сім молодих хлопців з бідних українських родин на навчання до Праги і Відня.  Після завершення курсів і здобуття спеціальності вони повернулися до Збаража і стали добрими майстрами та активними членами Товариства”.

©  Анатолій Малевич. “Просвіта на Збаражчині”.

1900. За сприяння В.Білинського заснована повітова філія Товариства “Просвіта”. Першим її головою був обраний о. О.Заячківський з села Зарубинці, який був на той час настоятелем Воскресенської церкви (1898-1926 рр.).

1901. Розвитком українського шкільництва почало займатися новостворене “Руське Педагогічне Товариство”, згодом перейменоване під Товариство «Рідна школа».  Головою його обрано Т.Стрільбицького, а секретарем – К.Редьчука.

1903. Заходами В.Білинського та ще деяких членів Товариства “Просвіта” у Збаражі організовано перший Український Банк та торговельну спілку “Народна торгівля”, в яку записалося 100 пайовиків. В березні 1904 року відкрито першу її філію.

Великою культурною подією для збаражан був приїзд театру “Руська бесіда” під керівництвом М. Рубчака. Театр приїхав на два тижні, а пробув два місяці.

1907. Перемогу на перших виборах до австрійського парламенту за новим законом здобув кандидат від радикалів і просітян Яцко Остапчук.

Заснова філію Крайового Товариства “Сільський Господар”, з яким співпрацювали члени “Просвіти”.

1911. З ініціативи Товариства “Просвіта” в місті і по селах Збаражчини пройшли заходи з нагоди 100-ліття від дня народження просвітителя Галичини Маркіяна Шашкевича (1811-1843) та 50-річчя з дня смерті Т.Шевченка.  В Збаразькій українській гімназії цей день був вільний від навчання.

1913. На додаткових виборах збаражани обрали своїм послом селянина із Залужжя, члена Радикальної партії, активіста і діяча філії «Просвіта» Андрія Шмигельського.

1914. У травні 1914 року на Збаражчині урочисто відсвяткували 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Були гості

21 серпня 1914 року російські війська увійшли до Збаража. Перша світова війна негативно вплинула на культурне життя українців у Галичині, зокрема на Збаражчині. Усе політичне та культурно-національне життя було перерване. Перестала працювати повітова філія “Просвіти” в Збаражі.

1922. Відбулися збори Товариства “Просвіта”, які обрали нову управу повітової організації. Очолив її др. А. Гаврилюк, секретарем був В. Фридель. Читальню у місті очолив А.Данилевич. Тоді ж побудовано Збаразький Народний Дім, в якому відкрито читальню Товариства. Відновлено просвітянський хор під керівництвом Ганни Когутової.

1929. Клуб українських радників заснував культурно-освітнє товариство “Міщанське Братство”. Молодші міщанські хлопці належали до “Просвіти”, а через деякий час після одруження записувалися до “Міщанського Братства”.

1930.  Пацифікація. Читальні “Просвіти” були розгромлені, багато голів філії заарештовано, активістів – побито, усе майно української організації розграбовано.

Збори Збаразької “Просвіти” відбулися у грудні 1930 року. До цього часу Збаразька «Просвіта» мала всього 30 членів. Син В.Білинського – Тарас, одноголосно був обраний головою «Просвіти». Він користувався шаною та авторитетом серед молоді. Членство в Товаристві збільшилось у чотири рази.

1931. Членство постійно зростало і вже доходило до 200 чоловік в кінці 1931 року. Філію «Просвіти» перенесено до Народного Дому.

1934. Заарештовано Тараса Білинського, Процишина та ще декількох членів. “Просвіту” було закрито. З просвітянської книгозбірні було вилучено кілька десятків творів. Яків Наумович та секретар Мирослав Сукар внесли до староства заяву з проханням про відкриття “Просвіти”.

У червні 1934 року Збаразька “Просвіта” відновила свою роботу. Читальня оновилася новими книгами із книгозбірні о. Володимира Герасимовича. При «Просвіті» організувався прекрасний хор, відомий далеко за межами Збаража.

1935. Товариство “Просвіта” разом з Товариством “Рідна мова” організували в Збаражі Народний Університет з відділами. Разом із Союзом Українок Товариство проводило курси виховательок для дитячих садків у місті і по селах, курси крою та шиття, поради молодим вишивальницям та в’язальницям.

1939. Товариство “Просвіта” припинило свою діяльність. Наступило довге півстолітнє мовчання.

4 січня 1989.  Збаразька “Просвіта” поновила свою діяльність, заявивши про себе організаційним комітетом Товариства української мови ім. Т.Шевченка.

Біля витоків цього розвою стояли І.Равлів, А.Малевич, професор Р.Гром’як, М.Дикий, М.Басій, Т.Казьмирчук, І.Кізь, П.Войтина, Г.Самотіс, П.Боднарук, Л.Добровольська, Л.Дмитроца, Б.Ленартович та інші.

Джерело:
Малевич, А. “Просвіта” на Збаражчині [Текст] : історичний нарис / А. Малевич. – Збараж, 1995. – 57 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 900 публікацій.

Залишити відповідь